«ДАУ» у Венеції: «Срібний лев» для Хржановського, харківський експеримент і питання без відповідей

Майже три роки сотні людей жили в Харкові всередині штучно збудованого СРСР. Там ходили радянські рублі, працювали власні «спецслужби», а за кожним кроком учасників стежили. Усе це — не реконструкція для туристів, а умови, в яких творився «ДАУ».

Історія починалася як байопік про фізика Лева Ландау. Завершилася вона однією з найгучніших нагород Венеційського кінофестивалю: 12 вересня журі присудило Іллі Хржановському «Срібного лева» за найкращу режисуру. Головний приз — «Золотого лева» — отримала стрічка Woman Unknown («Невідома жінка») дансько-єгипетської режисерки Май ель-Тухі.

Увага до переможця виявилася щільно пов'язаною з документами. 31 серпня «Слідство.Інфо», посилаючись на дані Міністерства внутрішніх справ Росії, повідомило: російський паспорт Хржановського досі чинний. Там же йшлося, що до квітня 2026 року режисер був зареєстрований у Москві як індивідуальний підприємець — саме на підставі російського громадянства. На запит журналістів він не відповів.

Сам режисер на пресконференції у Венеції сказав, що відмовився від громадянства РФ у 2024 році, і побажав Україні «врятувати країну та перемогти у війні». Про позицію диригента Теодора Курентзіса, який не висловлювався щодо повномасштабного вторгнення Росії, Хржановський говорити відмовився, зауваживши лише, що кожен сам відповідає за свій вибір.

Окрема лінія — участь України у виробництві. Ще 2011 року Держкіно виділило на проєкт 6,26 млн гривень. Термін здачі переносили дванадцятьма додатковими угодами — з 2012 до 2018 року. У квітні 2018-го комісіям показали п'ятигодинну версію, проте фінальні матеріали до Довженко-Центру так і не потрапили. В офіційних матеріалах Венеційського фестивалю України серед країн-виробників фільму немає.

Напередодні фестивалю Україна офіційно закликала організаторів виключити «ДАУ» з конкурсної програми. Причини називали три: багаторічне фінансування підсанкційним російським олігархом Сергієм Адоньєвим, участь диригента Курентзіса з російським громадянством і знеособлення образу Харкова — міста, яке щодня потерпає від російських ударів. Дирекція бієнале спільну заяву українських МЗС і Мінкульту відхилила. Свою позицію там пояснили так: це європейське виробництво, зв'язки з Адоньєвим припинилися ще 2019 року, а автор має антивоєнну позицію.

За «Срібним левом» стоїть не лише кіно. За ним — три роки життя людей у декораціях чужої епохи, державні гроші, які так і не дійшли до архіву, і паспорт, про який режисер і журналісти кажуть різне. Фестивальне журі свій вибір зробило. Питання, які до нього додалися, залишилися відкритими.