Сара Полсон зіграла Ейлін Ворнос: навіщо вбивця з'явилася в серіалі про Ліззі Борден

Ейлін Ворнос з'являється у восьмому, заключному епізоді сезону. У реальності її нічого не пов'язувало з Ліззі Борден — одну звинувачували у вбивстві батька й мачухи сокирою 1892 року, щоправда, суд виправдав її, а інша народилася 1956-го і від 1989 року вбила сімох чоловіків у центральній Флориді.

Роль Ворнос виконала лауреатка «Еммі» Сара Полсон. Її героїня фактично обрамлює фінальну серію: спершу глядач бачить тюремне інтерв'ю, де Ворнос наполягає, що вбивала чоловіків, захищаючи себе, потім — судові сцени, де вона розповідає про насильство з боку чоловіка, який найняв її як секс-працівницю і якого вона згодом убила. Є й епізод біля будівлі суду, де вона обурюється, що її зображують «монстром», і порівнює це ставлення зі сприйняттям Джеффрі Дамера.

Ближче до кінця показано страту Ворнос смертельною ін'єкцією, після чого сюжет зводить обох жінок разом у сцені сновидіння. Ворнос прокидається на столі, де її стратили, і бачить Ліззі Борден та економку родини Борденів Бріджит «Меґґі» Салліван. Борден звертається до неї: «Ти йдеш у безпечне місце. Все прощено. Все зрозуміло. Нарешті».

Поєднує дві історії й музика — композиція Наталі Мерчант «Carnival» 1995 року. Вона звучить під час страти Ворнос, а потім повертається наприкінці лінії Ліззі Борден. За даними The New Yorker, Ворнос любила творчість Мерчант і просила, щоб її музику грали на похороні.

Виконавиця головної ролі Елла Бітті в інтерв'ю Netflix пояснила, що сезон досліджує тему жіночої люті та те, як жінки реагують на обставини, у яких опиняються. За її словами, зв'язок між історіями Борден і Ворнос був тим, що шоуранери Раян Мерфі та Ієн Бреннан прагнули показати й дослідити. Акторка додала, що кожен сезон «Чудовиська» намагається зазирнути в психологію людини та ставить питання, чи народжуються люди такими, чи їх формують обставини.

Співавтор проєкту Ієн Бреннан у розмові з PEOPLE уточнив: автори хотіли порівняти, як суспільство ставилося до жіночого насильства у XIX і XX століттях. Якщо 1893 року людям було важко повірити, що Ліззі Борден здатна на вбивство, то у випадку з Ворнос суспільне сприйняття вже було іншим. Саме цей контраст, за його словами, робить поява серійної вбивці в сюжеті виразнішим.

Сама Сара Полсон розповіла Variety Australia, що погодилася на роль ще до того, як прочитала сценарій. Її зацікавила можливість подивитися крізь власну призму на людину, образ якої вже сформувало суспільство. В інтерв'ю Jimmy Kimmel Live! акторка пов'язала лінію Ворнос із темою «жіночої люті» та припустила, що її героїня могла захоплюватися історією Ліззі Борден.

Глядачі окремо відзначили, наскільки точно Полсон відтворила поведінку Ворнос у суді. Користувач соцмережі X @POPin4k опублікував відео, де зіставив серіальну сцену з реальними кадрами процесу: акторка практично повторює рухи, манеру та репліки Ворнос. Ідеться про момент, коли засуджена реагує на смертні вироки — у справжньому відео вона різко звертається до присутніх і каже, що буде «на небесах», поки вони «гнитимуть у пеклі», а далі продовжує емоційну промову про пережите сексуальне насильство.

Ейлін Ворнос народилася 29 лютого 1956 року в Рочестері, штат Мічиган. Батьки розійшлися ще до її народження, а приблизно у чотири роки вона разом зі старшим братом Кітом залишилася без матері — дітей виховували бабуся й дідусь. Батька 1967 року засудили до довічного за ґвалтування семирічної дівчинки, а за два роки він наклав на себе руки у в'язниці. Ворнос згодом розповідала, що й сама зазнавала насильства від дідуся та мала сексуальні стосунки з братом.

Приблизно у 14 років вона завагітніла — за повідомленнями, перед цим її зґвалтував друг дідуся. 1971 року народила дитину, яку віддали на усиновлення. Після смерті бабусі наступного року Ейлін із братом перейшли під опіку штату; вона залишила навчання, певний час не мала постійного житла та займалася секс-працею. Ще до вбивств вона потрапляла в поле зору правоохоронців: 1974 року її ув'язнили за керування авто у нетверезому стані та стрілянину з рухомого транспорту, згодом були звинувачення у збройному пограбуванні, підробленні чеків і викраденні автомобілів.

1976 року від раку помер її брат, того ж року Ворнос одружилася у Флориді з 69-річним пенсіонером Льюїсом Феллом. Шлюб протримався трохи більше двох місяців, а Фелл домагався судової заборони щодо дружини, стверджуючи, що вона била його тростиною. Через два роки Ворнос намагалася накласти на себе руки, вистреливши собі в живіт, але вижила. На початку 1980-х жила у Флориді й далі скоювала злочини, а 1986 року познайомилася з Тайрією Мур — між жінками зав'язалися романтичні стосунки.

Перше відоме вбивство, пов'язане з Ворнос, сталося 1989 року: її жертвою був 51-річний Річард Меллорі, який підібрав її на шосе у Флориді. Чоловіка згодом знайшли мертвим із трьома вогнепальними пораненнями. Упродовж наступного року загинули ще щонайменше шестеро чоловіків-автомобілістів середнього віку; тіла знаходили біля доріг у Флориді та південній частині Джорджії, у жертв забирали майно та автомобілі.

Розслідування наблизило поліцію до Ворнос після подій липня 1990 року, коли вона та Мур розбили автомобіль Пітера Сімса, якого вважали однією з імовірних жертв. Очевидець описав жінок, їхні фотороботи з'явилися у ЗМІ, а в машині правоохоронці знайшли відбитки пальців Ворнос. Ще одним слідом стали речі Річарда Меллорі з ломбарду: квитанцію пов'язали з Ворнос, а згодом слідчі знайшли й інше викрадене майно.

У січні 1991 року Ворнос затримали в барі Last Resort у Порт-Оранджі, штат Флорида. Мур погодилася співпрацювати зі слідством в обмін на імунітет, після чого Ворнос зізналася у вбивствах, наполягаючи на самообороні. Перший судовий процес відбувся 1992 року у справі про вбивство Річарда Меллорі: присяжні визнали її винною й присудили смертну кару. Пізніше вона не оскаржувала обвинувачення ще у п'яти вбивствах, а у справі Пітера Сімса її не судили — тіла так і не знайшли.

Згодом Ворнос інакше пояснювала свої злочини: якщо після арешту говорила про самооборону, то у в'язниці заявляла, що вбивала чоловіків заради наживи. 2001 року засуджена відмовилася від подальших апеляцій і сказала, що хоче виконання вироку. 9 жовтня 2002 року Ейлін Ворнос стратили у Флориді смертельною ін'єкцією, їй було 46 років.

Її історія лягла в основу багатьох художніх і документальних проєктів. Найвідоміший — фільм «Монстр» 2003 року, де Ворнос зіграла Шарліз Терон і отримала за цю роль «Оскар». Також виходили документальні стрічки «Ейлін Ворнос: Продаж серійного вбивці» 1992 року та «Ейлін: Життя та смерть серійного вбивці» 2003-го, а 2021 року — «Ейлін Ворнос: Американська бугівумен», присвячена її шлюбу з Льюїсом Феллом.

У четвертому сезоні «Чудовиська» увага зосереджена не лише на Ліззі Борден. Однією з центральних постатей стала покоївка родини Борденів Бріджит «Меґґі» Салліван у виконанні Вікі Кріпс: у серіалі між нею та Ліззі виникають романтичні стосунки, а саму Меґґі показують не просто служницею, а близькою до головної героїні людиною. Родину Борденів зіграли Чарлі Ганнем (батько Ендрю), Ребекка Голл (мачуха Еббі) та Біллі Лурд (старша сестра Емма) — напружені стосунки всередині родини стали одним із ключових елементів історії, що передує вбивствам.

У сюжеті з'являється й Ненс О'Ніл у виконанні Джессіки Барден — подруга Ліззі, з якою вона зблизилася вже через роки після суду та виправдання; їхні стосунки свого часу викликали чимало пліток і, за повідомленнями, могли бути пов'язані з конфліктом між Ліззі та її сестрою Еммою. Ще одну лінію пов'язали з дядьком Ліззі Джоном Морсом (Джої Полларі): реальний Морс перебував у будинку Борденів напередодні вбивств, через що привернув увагу слідства.

Історія Ліззі Борден уже викликала дискусії після виходу сезону: глядачі сперечалися через художні вигадки, романтизацію героїні та те, наскільки її екранний образ далекий від реальної історії. Поява ж Ейлін Ворнос додала цим розмовам ще один вимір — про те, як суспільство в різні епохи дивилося на жінку, звинувачену в насильстві.