У Бердичеві фестиваль «ЕтноСильні» зібрав майстрів із трьох областей на підтримку ЗСУ

2 серпня 2026, 18:24 ·645 слівредакція

2 серпня у Бердичеві відбувся ІІІ благодійний фестиваль «ЕтноСильні», який об'єднав 45 майстрів народних ремесел із Житомирської, Вінницької та Хмельницької областей. Учасники не лише популяризували українську культуру, а й передавали частину виторгу на потреби військових.

Третій благодійний фестиваль «ЕтноСильні» перетворив Бердичів на осередок української автентики. Під відкритим небом зібралися ті, для кого глина, нитки та пензель — більше ніж ремесло. Це спосіб говорити зі світом про власну ідентичність і водночас підтримати тих, хто зараз на фронті.

Організаторкою заходу виступила Публічна бібліотека Бердичівської громади. Її директорка Тетяна Кущук розповіла, що кожен майстер відраховує від 10 до 15% від продажів на підтримку ЗСУ. За її словами, такі зустрічі дають людям змогу спілкуватися, ділитися досвідом і відчувати плече побратима.

Особливу увагу відвідувачів привернула барська кераміка з Вінниччини. Подружжя Тетяни та Максима відроджує старовинне ремесло міста Бар. Вони їздили в експедиції, вивчали музейні зразки і тепер відтворюють місцевий розпис, який внесено до нематеріальної культурної спадщини області. Максим наголосив: сьогодні це не лише творчість, а й культурний спротив. «Саме зараз ми таким мистецьким фронтом протидіємо культурній експансії ворога», — зауважив він.

Інша майстриня, Анастасія з Вінниці, привезла прикраси з трипільськими мотивами, обереги, лунниці та керамічні писанки. Разом із бабусею вона створює речі, які нагадують про справжнє походження українських традицій. А Даша із села Осикове, що на Бердичівщині, вже понад сім років плете етнічні прикраси. Вона каже: для неї вишиванка на такі заходи — обов'язкова, адже це теж частина культури.

Житомирянка Галина представила ляльки-мотанки з лляної нитки. Ідея створювати обереги прийшла до неї ще в дитинстві. Від 2022 року вона передає мотанки з крильцями військовим, які сприймають їх як справжні обереги.

Відвідувачі фестивалю зізнавалися: такі події потрібні, щоб діти знали свій рід, а дорослі пам'ятали, за що борються. Хтось прийшов за оголошенням в інтернеті, когось привабив спів жінок. Усі вони зійшлися на одному: українське треба популяризувати, особливо зараз.

«ЕтноСильні» вкотре довів: традиції живуть, коли їх передають із рук у руки, а благодійність стає природним продовженням любові до своєї землі.