У Стамбулі вшанували кримськотатарське кіно: від «Аліма» до сучасних документальних стрічок
Три дні у Стамбулі тривав фестиваль до 100-річчя кримськотатарського кіно — з конкурсом документальних стрічок, розмовами про пам'ять і нагородами для тих, хто цю пам'ять береже.
Фестиваль до 100-річчя кримськотатарського кінематографа завершився у Стамбулі. Його організував фонд Emel Kırım за підтримки Міністерства культури і туризму Туреччини, Турецького агентства зі співробітництва та координації, Управління у справах турків за кордоном та споріднених громад і Генерального управління кінематографії Туреччини.
На участь у триденній програмі надійшло близько 30 робіт, створених у 2024–2026 роках. До конкурсу відібрали 16 документальних фільмів, які безпосередньо торкаються історії, ідентичності та суспільної пам'яті кримських татар.
Директорка фестивалю Неше Сарисой Каратай на церемонії закриття наголосила, що ці стрічки виходять далеко за межі мистецтва: «Кримськотатарське кіно – це не лише сфера мистецтва, а й простір пам'яті. Під час фестивалю ми побачили роботи про депортацію, тугу за Батьківщиною, ідентичність, мову, віру, культурну спадщину, прагнення повернутися та боротьбу народу за своє існування».
Другого дня в кінотеатрі Yeşilçam стамбульського Культурного центру Ататюрка показали, зокрема, документальну стрічку директорки турецького бюро інформагентства QHA Есми Касар «70-річний платан: Товариство культури та взаємодопомоги кримських тюрків». Перед показом авторка пояснила свій задум: «Я хотіла задокументувати боротьбу за збереження ідентичності, культури та мови, передати її історії, залишити свідчення про те, як ці люди намагалися передати свою культуру й ідентичність від покоління до покоління». За її словами, збереження традицій, спогадів, свідчень і культурних цінностей для наступних поколінь — одне із завдань кримськотатарських кінематографістів.
На церемонії закриття в кінотеатрі Atlas 1948 був присутній лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв. Він нагадав, що відлік історії кримськотатарського кіно ведуть від фільму «Алім», знятого 1926 року, і звернув увагу на те, в яких умовах доводиться працювати сьогодні: «Зараз, звичайно, нелегко знімати кіно в окупованому Криму та Києві під бомбардуваннями. Але ми сподіваємося, що дуже скоро ця війна закінчиться і кримськотатарський народ знову житиме на своїй рідній землі за своєю вільною волею».
Головну нагороду за найкращий документальний фільм отримала стрічка режисерки Крістіни Пашин «Закарбоване в пам'яті» — про історичні зв'язки українців і кримських татар та про суспільну пам'ять. «Наш документальний фільм розповідає не лише про те, як кримські татари підтримують Україну в цій війні, а й про те, як вони допомагають біженцям, борються за звільнення політичних в'язнів, яких утримують у російських в'язницях у Криму, та намагаються вижити в умовах війни. Для мене велика честь мати можливість розповісти цю історію світові», — сказала режисерка.
Спеціальну нагороду журі — премію з прав людини імені Ервіна Ібрагімова — отримав документальний фільм «Палаюче серце» режисерки Елмаз Асан.
Почесні відзнаки за внесок у кримськотатарський національний рух і культуру вручили Сафінар Джемілєвій та голові Міжнародного комітету Криму Інджі Боуман.
Отже, ювілейний фестиваль став не лише підсумком столітньої історії, а й майданчиком, де документальне кіно говорить про депортацію, тугу за домом і боротьбу за існування — те, що неможливо відділити від самих людей, які про це знімають.
