Чотири фільми, за якими стоять справжні долі

Почнімо з «Лева» (2016) — біографічної драми із рейтингом 8,0 на IMDb. П'ятирічний Сару випадково засинає в потязі й прокидається за тисячі кілометрів від рідного дому. Далі — вулиця, притулок і австралійська родина, яка дає йому нове життя. Через двадцять п'ять років уже дорослий Сару намагається відшукати біологічну сім'ю, тримаючись за уривки дитячих спогадів і Google Earth. Це не вигадка сценаристів: історію пережив реальний Сару Брірлі й описав її у своїх мемуарах. На Rotten Tomatoes фільм має 84% — критики відзначають сильний акторський склад і те, що стрічка балансує на межі сентиментальності, але не переступає її.

«Золото» (2016) — пригодницька кримінальна драма з IMDb 6,7. Її герой Кенні Веллс — бізнесмен, який стоїть за один невдалий контракт від повного краху. Разом із геологом він вирушає до джунглів Індонезії й начебто натрапляє на величезне родовище золота. Далі — великі гроші, Волл-стріт і питання, яке не відпускає до фінальних титрів: а золото взагалі було? Критики зустріли стрічку прохолодно — лише 41% на Rotten Tomatoes. Найбільше похвал зібрав Метью Макконагі: його перевтілення визнали цікавішим за сам фільм, який називали нерівним.

У «Коді „Червоний“» (2018), шпигунській драмі з IMDb 6,4, тиха літня жінка Джоан Стенлі одного ранку дізнається, що пенсія закінчилася, — до неї приходять спецслужби. Її підозрюють у тому, що десятиліттями вона передавала Радянському Союзу секретну інформацію про ядерні розробки. Історія натхненна долею реальної британської шпигунки Меліти Норвуд, проте знята за романом Дженні Руні, який досить суттєво переписує біографію: справжня Норвуд, зокрема, не була фізикинею, як героїня фільму. Критики були суворішими — 30% на Rotten Tomatoes. Саму історію називали неймовірно цікавою, але фільм — занадто повільним і прісним для матеріалу про ядерні секрети та шпигунство. Навіть Джуді Денч не врятувала ситуацію повністю.

І насамкінець «Прислуга» (2011). Міссісіпі, 1960-ті: молода Скітер мріє стати письменницею й вирішує записати історії темношкірих жінок, які роками працюють служницями у білих сім'ях. Тут варто уточнити: фільм не заснований на одній конкретній реальній історії — це екранізація художнього роману Кетрін Стокетт. Водночас письменниця розповідала, що на книгу вплинули її дитинство в Міссісіпі та стосунки з темношкірими жінками, які працювали в сім'ях американського Півдня. Історичний фон сегрегації — цілком реальний. На Rotten Tomatoes стрічка має 75%; її хвалили насамперед за акторські роботи, особливо Віоли Девіс та Октавії Спенсер. Частина критиків дорікала фільму за надто спрощене й «голлівудське» зображення расових проблем того часу.

Різні за жанрами й оцінками, ці чотири історії об'єднує одне: за кожною з них стоїть людина, чиє життя виявилося сильнішим за будь-яку вигадку.