Харківський намет «Все для перемоги»: 12 років спротиву на майдані Свободи

Історія цього намету починається з серпня 2014 року, коли на площі Свободи провели «Ярмарок громадських ініціатив». Тоді розрізнені волонтерські рухи та активісти вперше зібралися разом, щоб обговорити співпрацю. Багато хто з них готувався до парламентських виборів, тож вирішили запитати в харків'ян, чого вони хочуть від влади. Для цього поставили намет і почали збирати відгуки.

«Був журнал пропозицій, харків'яни приходили, записували, щоб вони хотіли змінити в місті. Це була реально альтернативна мерія, тоді було дуже велике бажання змінити це все», — згадує один з координаторів Харківського Євромайдану Володимир Чистилін.

Згодом намет став точкою збору допомоги для добровольчих підрозділів на Донбасі — так і з'явився напис «Все для перемоги». Але, за словами волонтерів, головне завдання було іншим. «Ми відчували тоді, що в Харкові Євромайдан ще не переміг. Кернес повернувся і тут керував, проросійські сили збиралися біля Леніна. Коли ми поставили намет, до нас підійшла жіночка з ОБСЄ та запитала, що ми тут робимо. І я відповів: "Ми займаємо простір". Так воно і було — ми ніби намагалися зайняти місце сцени Антимайдану, яка була тут 1 березня, перекрили їм рух сюди», — розповідає керівник громадської організації «Євро Харків» Борис Редін.

Дуже швидко намет перетворився на осередок патріотичного життя міста. Тут не лише збирали допомогу для фронту, а й влаштовували концерти, панахиди за загиблими, волонтерські весілля, зустрічі з письменниками та виставки художників. Біля намету діяв кіноклуб «Нова Україна»: на великому проекторі просто неба показували документальні стрічки про Василя Стуса, Андрія Шептицького та інших видатних діячів. Глядачі сиділи на стільцях посеред вулиці, а після перегляду обговорювали побачене.

У 2021 році, коли до Харкова приїхало багато іноземних журналістів через загрозу російського вторгнення, вони всі приходили до намету. «Більше нічого в центрі міста не вказувало на готовність України до спротиву», — каже Борис Редін. А в перші дні повномасштабної війни сюди йшли добровольці, які не знали, як приєднатися до війська — у наметі вони отримували координати підрозділів.

За дванадцять років волонтери пережили чимало провокацій. Спочатку приходили ідеологічні противники та просто перехожі, які хотіли довести свою думку. «Коли ходив автобус "Харків-Москва", звідти вилізали якісь незрозумілі люди і ледь не билися, коли бачили там якісь написи проти Путіна. Зараз такого вже немає, але все одно, буває, підходять люди і питають, що це, чому ми тут стоїмо», — згадує Редін.

У 2019 році намет спробував прибрати тодішній мер Геннадій Кернес, вважаючи, що він псує вигляд міста та заважає транспорту. Того ж року місцевий чоловік підпалив намет — на суді він сказав, що підтримував рішення мера знести волонтерський осередок, і отримав три роки ув'язнення. Кернес видав припис прибрати намет упродовж кількох днів, погрожуючи знести його силою. Тоді за намет вступилися відомі політики та діячі культури. Народні депутати Ірина Геращенко від «Євросолідарності» та Ярослав Маркевич від «Самопомочі» навіть відкрили там депутатські приймальні, щоб завадити Кернесу тишком знести конструкцію. Це спрацювало — волонтерів запросили до Верховної Ради, а право стояти на площі вони відстояли в суді.

1 березня 2022 року росіяни вдарили «Калібром» по обласній раді. Намет, що стояв навпроти, теж постраждав. «Я поїхав на велосипеді туди, а вже з Шевченка тяг його, бо було якесь розбите скло скрізь. І я бачу — цей намет вщент розбитий, а через якийсь час почали виносити тіла з адміністрації. Намет був розбитий, але там ніхто не постраждав», — згадує Чистилін. Після атаки намет вчергове відновили.

За ці роки намет став мистецьким явищем. Письменниця Людмила Охріменко присвятила йому книгу «Харківський намет. Серце спротиву». Волонтерка Ярина Чаговець зняла документальний фільм, у якому про волонтерський пункт розповідають відомі харківські митці — Сергій Жадан, Гамлет та інші.

Нині намет виконує радше символічну функцію. Борис Редін порівнює його з прапором. «Функція намету зараз — більш інформаційна. Це — наша присутність у місті, знаєте, як прапор висить на будівлі — це знак. І намет — це знак. Біля нього стоять різноманітні інформаційні стенди різних підрозділів, можна підійти, почитати. Кількість цих банерів буде збільшуватися, багато підрозділів вже заявили про своє бажання стати теж поруч», — каже волонтер.

Засновники намету вважали, що він стоятиме доти, доки Крим та Донбас не повернуться під контроль України. Тепер лунають заклики зберегти цей осередок на далеке майбутнє як символ харківського спротиву Росії — адже такого намету більше немає ніде в країні.