Туск назвав місячні втрати України: 27 тисяч убитих і поранених

Про це польський прем'єр сказав під час виступу в Сеймі, посилаючись на інформацію, яку передали українські партнери. «Мене поінформували наші партнери з України, що останнім часом це 27 тисяч убитих і поранених щомісяця. І це, на жаль, у найсумнішому сенсі цього слова рекорди», — наводить його слова джерело.

За ним стоїть не лише цифра, а й те, хто її вимовив уголос. Дотепер посадовці країн НАТО не оприлюднювали подібних оцінок, а українська сторона говорила про втрати загально, без конкретики. Тепер цю межу перетнуто.

Наведене число перегукується з тим, що наприкінці серпня казав керівник Офісу президента Кирило Буданов: аби зберігати чисельність Збройних сил, Україні потрібно мобілізувати щонайменше 30 тисяч людей на місяць. Тобто приблизно стільки ж щомісяця вибуває з війська.

Інший орієнтир — слова Володимира Зеленського, сказані в липні. Тоді президент говорив про близько 50 тисяч загиблих українських військових від початку повномасштабної війни та ще близько 400 тисяч поранених. Він також визнавав, що «значна кількість» бійців вважаються зниклими безвісти.

Американський аналітичний центр CSIS у той самий період оцінював українські втрати у 125–150 тисяч загиблих та 400–500 тисяч поранених, а російські — приблизно втричі більшими.

Проблема, втім, не лише в арифметиці. На початку війни регулярно йшлося про співвідношення втрат 1 до 3 на користь України. Нинішні цифри малюють іншу картину: навіть якщо взяти офіційні дані про близько 42 тисячі виведених з ладу росіян на місяць, пропорція виходить навіть нижчою за 1 до 2.

Важить і те, з чого складаються втрати. Поранені після реабілітації можуть повернутися до строю, і за цим показником росіяни традиційно мають гірші результати, ніж убиті.

Окремий біль — дезертирство. За даними української прокуратури, у 2025 році щомісяця відкривалося близько 20 тисяч справ про дезертирство та самовільне залишення частини. У січні 2026 року повідомлялося про приблизно 200 тисяч дезертирів і тих, хто тимчасово залишив службу. Частина з них згодом повертається.

Загальна тенденція для Києва залишається несприятливою, навіть якщо українських загиблих значно менше, ніж російських. Росія поповнює військо переважно добровольцями, яким платять великі гроші, тоді як в Україні більшість рекрутів — примусово мобілізовані. Це позначається і на моральному стані, і на рівні дезертирства.

До цього додається демографія. Населення підконтрольної Україні території, за даними Міністерства соціальної політики, становить близько 20–25 мільйонів осіб, тоді як у Росії — близько 140 мільйонів. Така диспропорція мобілізаційного потенціалу робить війну на виснаження у довгостроковій перспективі вкрай небезпечною для України.

«Кремль може завжди вдатися до примусової мобілізації, якщо поточна добровільна перестане давати результат. Це буде політично дорого для режиму Путіна, але російське суспільство досі не продемонструвало готовності до бунту», — зазначає видання.

За кожною з цих цифр — люди, які воюють, гинуть, отримують поранення або не повертаються до строю. І саме тому озвучена в Сеймі цифра важлива не як статистика, а як нагадування про ціну, яку Україна платить щомісяця.