«Тисячовесна»: 4 мільярди, конфлікт інтересів і кров з очей — погляд зсередини

У подкасті «Медіуми» Лєна Чиченіна, головна редакторка «Антоніни», поділилася враженнями від фінального пітчингу «Тисячовесни», що відбувся 12—16 серпня в Івано-Франківську. За її словами, подія зібрала митців із різних сфер, але водночас оголила давні проблеми кіноспільноти.

Спочатку до програми ставилися скептично. Ініціативу оголосили у квітні, вона передбачала чотири мільярди донорських грошей на культуру. Лунали думки про популізм, а назва викликала кпини. «Загалом до “Тисячовесни” багато людей ставилися скептично», — згадує Чиченіна. Водночас, за її словами, захотіли зробити велику програму, яка вийшла б за межі професійної бульбашки й стала подією.

Майданчиком обрали «Промприлад» — оновлений завод із коворкінгами, фудкортом і галявиною. Працювало вісім залів: п'ять відвели під кіно й серіали, окремо — перформативне мистецтво, візуальне мистецтво та сучасну музику. «Це виявилася класна ідея в тому сенсі, що відбулася синергія різних людей, не лише в кіногалузі», — каже гостя.

Однією з головних суперечок стало об'єднання кіно і серіалів в одну категорію. Чиченіна каже, що роками наполягала на їхньому розмежуванні. «Я роками казала, що кіно і серіали — це різне», — наголошує вона. Під час пітчингу, за її словами, навіть термінологія виявилася незрозумілою: документалісти з телебачення й авторського кіно не розуміли одне одного.

Багато питань виникло до конфлікту інтересів. Експерти, які оцінювали проєкти, самі подавалися на фінансування. «Ми не бачимо, що експерти написали, кого вказали як свій конфлікт інтересів. І не можемо цього перевірити», — зазначає Чиченіна. За її словами, оцінки теж закриті, а це породжує недовіру. «Усе-таки, я вважаю, що цього конфлікту можна було уникнути», — додає вона.

Гостя розповіла, що експертам бракувало часу на уточнювальні запитання. «Експерти хотіли поставити більше уточнювальних запитань деяким конкурсантам. І це були дуже важливі запитання», — каже вона. На її думку, п'яти хвилин на виступ достатньо, але на запитання варто було дати більше часу.

Окремо Чиченіна зупинилася на презентаціях, згенерованих штучним інтелектом. «Те, що я бачила в перформативному мистецтві, — це просто кров з очей», — емоційно описує вона. На її думку, ШІ іноді може допомогти командам без грошей на дизайнера, але не в таких кількостях і не такої якості. «Можливо, можна створити якусь наглядову раду з інших людей, які все це перевірятимуть», — пропонує вона як один із варіантів прозорості.

Серед переможців Чиченіна називає проєкти Антоніо Лукіча, Павла Острикова, Володимира й Анни Яценків, Філіпа Сотніченка. «Багато проєктів перемогли, я вважаю, абсолютно заслужено», — каже вона. Водночас зауважує: деякі проєкти, на її суб'єктивний погляд, не мали б отримати фінансування.

Головний ризик наступного етапу — брак фахівців. «Є побоювання, що наша спільнота просто задихнеться в цих грошах, тому що не вистачає спеціалістів», — попереджає Чиченіна. Багато людей виїхали або воюють. На її думку, передусім бракуватиме технічного персоналу.

Попри критику, гостя сподівається, що нові гроші допоможуть повернути українське авторське кіно на великі фестивалі. «Ігрове кіно — саме авторське, серйозне, мистецьке — просто провалилося за останні кілька років», — констатує вона. Водночас документалістика, за її словами, залишається сильною. Чиченіна сподівається, що серед переможців є достатньо досвідчених команд, які гідно представлятимуть Україну на Берлінале, Каннах, Венеції та інших фестивалях.