Українське кіно в Локарно: три стрічки на фестивалі 2026 року

Локарно — одне з найстаріших і найпрестижніших кінофорумів світу, яке щороку в серпні збирає у швейцарському містечку на березі озера Маджоре авторів незалежного та інноваційного кіно. Цьогоріч, з 5 по 15 серпня, на 79-му фестивалі покажуть понад 220 стрічок з майже 70 країн, серед яких — три українські роботи, дві з яких зняті у копродукції.

Історія фестивалю почалася 1946 року, коли місцевий туристичний офіс і кінопрофесіонали організували перший показ у саду Grand Hotel. Тоді в програмі було лише близько 15 фільмів, переважно американських та італійських. Спочатку фестиваль хотіли проводити в Лугано, але мешканці відмовилися через необхідність вирубувати ліс і фінансувати будівництво амфітеатру.

У 1951 році фестиваль скасували через брак коштів, але згодом він отримав статус події національного значення, що дозволило запрошувати фільми через дипломатичні канали. У 1968 році головну нагороду — «Срібні вітрила» — замінили на «Золотого леопарда», який вручають і досі. А 1971-го покази перенесли на Piazza Grande — площу з одним із найбільших екранів Європи, що стала символом фестивалю.

Українське кіно в Локарно з'являлося поступово. У 2011 році на Piazza Grande показали драму «4 дні в травні», а вже наступного року в конкурсі короткого метру змагалися «Ядерні відходи» Мирослава Слабошпицького. 2017-го відзначили «Випуск '97» Павла Острікова, а 2022-го фестиваль відкрився короткометражкою Наталки Ворожбит «У тебе все гаразд?». Минулого року стрічка «Степне» Марини Вроди здобула нагороду за найкращу режисуру.

Цьогорічна програма — особлива. У міжнародному конкурсі відбудеться світова прем'єра німецько-української стрічки «Я рідко прокидаюсь мріючи» режисерки Ізабель Стівер за сценарієм Анни Мелікової. Фільм розповідає про молоду українську квір-пару, в якій один із партнерів переживає гендерний перехід на тлі початку повномасштабної війни. Стрічка заснована на реальній історії, у ролях — Тетяна Миронишена, Маркус Брайт, Ірина Мак та Олександр Рудинський.

У секції «Кінематографісти сьогодення» покажуть «Демони» Наталки Ворожбит — екранізацію її п'єси про безпритульного чоловіка з Росії, який опиняється в селі на Полтавщині. Головну роль зіграла Руслана Писанка — це її остання велика кінороль, зйомки завершували після смерті акторки. А в конкурсі короткого метра — робота Глеба Фельдмана «Ще один день у металевій коробці» — метафорична історія про робітника, який знаходить загадковий предмет і має обрати між звичним життям і мрією.

Участь у Локарно — це можливість для українських стрічок потрапити до уваги міжнародних критиків і дистриб'юторів. Як показує досвід минулих років, перемога на фестивалі може відкрити фільму шлях до прокату в різних країнах світу.