«Відважна дівчина»: детектив, мелодрама і книга Андрія Любки як ключ до розгадки

Коли «Київстар ТБ» анонсувала «Відважну дівчину» як детективну драму, глядач урешті отримав детектив, але з виразним мелодраматичним присмаком — історію про стрімке кохання та не менш стрімку зраду. У центрі сюжету — 25-річна поліційна оперативниця Євгенія Марчук. Ризикує вона за чотири серії чотири рази, щоправда, по-справжньому — лише двічі: на початку, коли порушує протокол і самотужки затримує небезпечних злочинців, і у фіналі, коли викритий нею злочинець наставляє на неї пістолет.

Утім, обидва епізоди — радше про виконання професійних обов'язків, ніж про відвагу в словниковому сенсі. Женя сама обрала службу в поліції, працює «в полях», а не в кабінеті. Тож відважна вона не тому, що погодилася на легенду мистецтвознавиці в галереї, аби розкрити мережу міжнародної контрабанди, а тому, що взагалі пішла на оперативну роботу.

Головна авторка проєкту — Тетяна Гнєдаш, одна з найдосвідченіших українських сценаристок і продюсерок, у доробку якої понад 70 проєктів, переважно довгих серіалів на стику мелодрами й детективу. За сприятливіших бюджетних обставин цю історію можна було б розтягнути серій на тридцять, і тоді було б місце і для поступового входження героїні в нову професію, і для суперництва, і для романтичної лінії. Натомість у чотирьох серіях події доводиться максимально прискорювати.

За розмахом задум дорослий: Європою прокотилася хвиля пограбувань музеїв, сліди контрабандистів ведуть до перевалочної бази в селищі Лиманське під Одесою. Там відкрив галерею Андрій Ніколаєнко — хрещеник начальника поліції, який особисто відряджає Женю під прикриття. Часу на підготовку немає, тож оперативниці доводиться діяти навздогін. Уже приблизно з середини другої серії вона розкриває себе, і на допомогу їй приїжджають колеги з Києва на чолі з тим самим начальником.

Єдиною зоною ризику лишається Марина — подруга дитинства Андрія з матримоніальними планами на нього. За іншого хронометражу між нею та Женею розгорнулася б справжня битва, у якій досвідчена в мистецтві Марина неодмінно викрила б неофітку. Але чотири серії не дають розгулятися ні суперництву, ні романтиці.

Фактично в мінісеріалі лишається місце тільки для детективу — і то обмеженого двоповерховим будинком галериста та його нечисленними мешканцями. Підозрювати доводиться всіх, і те, що поліціянтку під прикриттям штовхають в обійми головного підозрюваного вже на старті місії, виглядає не зовсім комільфо. Жанрові шаблони працюють, але все, що залишається за дужками пошуку короля контрабанди в Лиманському, заважає основному сюжету.

Окремо варто відзначити Анастасію Нестеренко: акторка вперше проявилася в серіалі «Прикордонники» в ролі Кнопи — чи не єдиної дівчини в команді курсантів-прикордонників. Глядачі її полюбили, помітили й продюсери. За ролі поліцейських, військових і «диво-жінок» вона скоро конкуруватиме з Антоніною Хижняк — якщо вже не конкурує. Щоправда, саме у «Відважній дівчині» акторці не дуже є де розвернутися: не до кінця зрозуміло, грати круту дівчину чи закохану.

А наостанок — несподіваний сюрприз. Ключем до розгадки й підказкою, яка виводить на злочинця, стає книга українського письменника, а нині військового Андрія Любки «Карбід». Можливо, це перший випадок, коли роман сучасного українського автора виконує таку сюжетотвірну функцію в українському ж серіалі — незалежно від жанру. Чому саме ця книга, за якою, до речі, є однойменна вистава, краще дізнатися самим глядачам.