Олексій Комаровський: «Українське кіно — це не ентузіазм, а система»

Переломний момент для українського кіно настав тоді, коли складні часи змусили шукати нові шляхи, каже режисер і продюсер Олексій Комаровський. За його словами, старі схеми — орієнтація на чужу цільову аудиторію чи наслідування чужих зразків — перестали працювати, і натомість з'явилося своє, чисте джерело. Глядач побачив не копію, а оригінал, і саме тому почав довіряти.

Конкурувати з Netflix чи Голлівудом бюджетами неможливо, але можна дивувати автентичністю. «Масштаб без правди — порожній», — зауважує Комаровський. Українське кіно виграє впізнаваністю: знайомий під'їзд чи інтонація бабусі б'ють прямо в серце не гірше за спецефекти.

Один із найбільших міфів — що все тримається на ентузіазмі. Насправді за кожним проєктом стоїть чіткий календарний план: девелопмент, препродакшн, продакшн, постпродакшн. «Це індустрія, а не гурток за інтересами», — наголошує режисер. Він радить тим, хто хоче працювати в кіно: «Потрапляють у халепу. А щоб працювати в кіно, треба вчитися, ризикувати, практикувати й отримувати багато відмов».

Фільм, за словами Комаровського, починається не з ідеї, а з питання, на яке немає відповіді. Ідея — дешева, а от питання, яке не дає спокою, змушує шукати відповідь через історію. Від першої думки до зйомок може минути від пів року до трьох років. Один із проєктів, над яким він працює, вийде лише у 2027 році — і перед зйомками буде цілий рік публічної підготовки аудиторії.

Ролі під конкретних акторів пишуться рідко — свідомо. Комаровському цікавіше відкривати нові обличчя, тому він регулярно проводить відкриті кастинги. «Правда часто ховається серед невідомих», — пояснює він.

Найбільше глядачі недооцінюють консультантів, які відповідають за правдивість деталей на майданчику. Їхню роботу помічають лише тоді, коли вони помиляються. А от непередбачуваність — закон зйомок: погода, техніка, тварини завжди можуть підкинути сюрприз. «Режисер або тримає нерв групи, або втрачає день», — каже Комаровський.

Іноді найкращі сцени народжуються з імпровізації. Одного разу штормова погода біля моря додала сцені глибокого драматизму, а непередбачувані учасники зйомок — тварини, діти чи масовка — часто залишаються у фінальному монтажі, бо їхня поведінка живіша за будь-яку репетицію.

Останній рік режисер присвятив дитячому кіно. Його фільм-фентезі «Хрещатик 48/2» показують безкоштовно в понад 150 бібліотеках, тисячі дітей побачили стрічку в межах національного Кінотуру. Разом із Міністерством культури та Держкіно створили ініціативу «КІНО&КНИГИ», а зараз готують проєкт «КІНО&УРОК», щоб фільм прийшов у школи.

«У дитячому кіно головний показник — не касові збори», — наголошує Комаровський. Його мрія — щоб українські прем'єри стали доброю традицією, а не приводом «підтримати своїх» із почуття обов'язку. Щоб глядач хотів приходити в кінотеатр хоча б раз на місяць.