Орина Петрова: Кастинг-директор — це режисер з акторів, а не агент

Кастинг-директори залишаються в тіні, хоча саме від їхньої роботи залежить, чи повірить глядач історії. Лише цьогоріч премію «Оскар» уперше вручили за найкращий кастинг — статуетку отримала Кассандра Кулукундіс за фільм «Одна битва за іншою». В Україні ця професія досі стикається з багатьма викликами, про які в ефірі Радіо Культура розповіла Орина Петрова.

Пані Орина має акторську освіту, за фахом вона акторка театру ляльок. До кіно потрапила випадково: починала на телеканалі «СТБ», де шукала талантів для проєктів «Україна має талант», «Танцюють всі» та «Х-фактор». Перший серіал відкрив їй, наскільки багато в Україні сильних акторів. «Я можу займати своє місце, але, як завжди казав мій дідусь, коли я займалася балетом: "Треба або бути примою, або не бути в балеті"», — зізнається вона.

У кастингу Петрова вже понад 16 років, а в кіно — з 2015-го. Перший проєкт з'явився, коли вона очолювала відділ кастингу на «Інтері»: продюсер запропонував зробити акторський підбір для 60-серійного серіалу. Відтоді вона пройшла шлях від мелодрам, де героїню аб'юзять три серії, до вибірковості в проєктах. Від початку повномасштабного вторгнення береться лише за історії, які її зачіпають, або за роботу з режисерами на кшталт Дмитра Сухолиткого-Собчука.

Однією з найбільших болей індустрії Петрова називає поєднання ролей агента та кастинг-директора. Це різні професії: кастинг-директор працює на продакшн, агент — в інтересах актора. «Якщо мені потрібно буде зменшити гонорар актора, бо він не вписується в бюджет, а це водночас мій підопічний як агента, чиї інтереси я захищатиму?» — запитує вона. Саме через це минулого року не запровадили номінацію за найкращий кастинг у премії «Золота дзиґа». Але цьогоріч домовилися сформувати склад кастинг-директорів без агентів, щоб номінацію нарешті ввести.

Петрова переконана: агент не завжди потрібен. Актор Олександр Рудинський в Україні ніколи не мав агента — він сам подавався в бази, запрошував на вистави, і індустрія його знає. Агент потрібен або молодим акторам, яких ще ніхто не знає, або зіркам на кшталт Станіслава Боклана, які не хочуть займатися організаційними питаннями. У спільному чаті кастинг-директорів та агентів понад сто людей, а у відкритій базі кастинг-директорів — 41 людина.

Щодо блогерів у кіно, Петрова зазначає: продюсери часто сподіваються, що гучне ім'я перекриє маркетинг. Але практика показує інше. Минулого року у проєкті «10 блогерят» знімалися актори-блогери із сумарно понад 50 мільйонів підписників, однак фільм не зібрав відповідної аудиторії. Люди з інстаграму не пішли в кіно, бо їхня аудиторія часто молода й неплатоспроможна. Водночас вдалі приклади трапляються: Міша Лебіга у «Зборах ОСББ» майже мовчав, але його присутність привела глядачів.

За словами Петрової, блогер може бути органічним, якщо грає персонажа, схожого на себе. Але акторська професія — це важка праця, і далеко не всі блогери можуть прожити текст. Вона також додає: в Україні поки немає акторів рівня Бреда Пітта, які гарантовано збирають повні зали. Найвідомішим вона називає Тараса Цимбалюка, але зірок класу А можна перелічити на пальцях. Люди йдуть у кіно на назву, режисера чи актора, і в нас із цим досі є проблеми.