22.09.2026 ADD Кіно, театр, концерти, прем'єри

«Чорні соняшники» про Україну здобули друге місце на кінофестивалі в Торонто

·382 слівредакція
«Чорні соняшники» про Україну здобули друге місце на кінофестивалі в Торонто

Документальна стрічка Джеймса Маркуса Гейні про українську молодь на війні поступилася лише фільму про американську співачку Дарлін Лав у глядацькому голосуванні TIFF.

На Міжнародному кінофестивалі в Торонто, який тривав 11 днів і завершився 20 вересня, глядачі віддали друге місце в документальній категорії фільму «Чорні соняшники» (Black Sunflowers) режисера Джеймса Маркуса Гейні. Про це свідчать підсумки голосування, оприлюднені на сайті фестивалю.

Першу сходинку посів біографічний музичний фільм Darlene Love: I Know Where I've Been Баррі Авріча — історія життя і творчості американської співачки та акторки Дарлін Лав. Третім став The Ultra Runner Міли Аунг-Твін. Загалом цьогорічна програма налічувала 294 фільми з 72 країн.

Світова прем'єра «Чорних соняшників» відбулася 11 вересня в межах програми TIFF Docs. Над стрічкою працювала українська продакшн-компанія Limelite, а серед продюсерів — Володимир Яценко, Анна Яценко, Євгеній Здоровило, Влад Болелов та Анна Октобер. Виконавчим продюсером виступив американський актор і режисер Шон Пенн.

Фільм показує життя української молоді, що балансує між фронтом і цивільним побутом. Серед героїв — 21-річна Ніколетта, яка знімає бойові дії; військовий Ваня, захоплений дрифтингом; його друг Женя, який уникав служби; військовий з ампутацією, що ходить на рейви; та молода жінка, яка вчиться стріляти.

Пояснюючи назву, Володимир Яценко сказав: «У нас є ціле покоління молодих людей, які не встигли відчути того щастя дорослішання без війни, яке було в нас. Багато молоді загинуло, отримало поранення, травмовані війною або стали біженцями. Це ціле покоління, обпалене війною. Вони і є чорні соняшники».

Україна була присутня на TIFF не лише цією роботою. У програмі Short Cuts показали автобіографічну короткометражку «По батькові» (Patronymic) режисерки Марії Пономарьової, створену у копродукції Нідерландів та України. Героїня — сама режисерка, яка понад десять років мешкає за кордоном, але регулярно приїздить додому, намагаючись повернути зниклу частину власного імені — по батькові «Володимирівна», яке без її відома зникло з міжнародних документів.

У категорії Centerpiece представили канадсько-український фільм «Зрадники» (The Betrayers). Письменник Девід Безмозгіс виступив режисером і екранізував власний роман 2014 року; дія розгортається в Ялті за кілька місяців до повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

Друге місце серед глядачів — це не лише про нагороду. Це про те, що історії українських підлітків і молодих людей, обпалених війною, знайшли відгук далеко за межами країни, у залі на іншому континенті.

Читайте також