Україна підписала конвенцію про копродукцію серіалів: що це змінить

Про підписання документа повідомила віцепрем'єр-міністерка з гуманітарної політики — міністерка культури Тетяна Бережна. За її словами, це сталося під час Карпатського інтеграційного саміту.

«Це важливий крок до інтеграції України в європейський культурний та аудіовізуальний простір. Вперше врегульовуємо копродукцію серіалів», — зазначила вона.

Раніше йшлося про спільне виробництво фільмів. Тепер вперше врегульовано і серіальну копродукцію. Для української індустрії це відкриває можливість створювати серіали разом із європейськими партнерами, залучати міжнародне фінансування та виходити на нові ринки.

Ключова перевага — статус офіційної копродукції. Він гарантує частку прав на створений продукт і доходів від його використання. Крім того, документ встановлює гнучкі умови фінансової участі: мінімальний внесок партнера в багатосторонніх копродукціях може бути незначним. Це дає українським командам більше шансів долучатися до великих міжнародних проєктів.

«Працюємо, щоб українські історії більше бачили у світі. А наші продюсери й творчі команди — отримали більше можливостей створювати міжнародні проєкти та знаходити нові аудиторії», — резюмувала Бережна.

Конвенція про спільне кіновиробництво має свою історію. У листопаді 2021 року в Страсбурзі її оновлену версію підписали міністр культури України та генеральний секретар Ради Європи. Тоді розширили сферу застосування документа й відкрили можливість приєднання для держав, які не входять до Ради Європи. Також змінили умови участі співвиробників: мінімальна частка зменшилася з 10% до 5%, максимальна зросла з 70% до 80%. У двосторонньому спільному виробництві мінімальна частка знизилася до 10% (замість 20%), а максимальна піднялася до 90% (замість 80%). Водночас національні органи можуть заборонити або обмежити доступ до державних схем підтримки, якщо частка співвиробництва менша за 20% або обмежується лише фінансовим внеском.

У червні 2024 року Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію Ради Європи про спільне кінематографічне виробництво.

Українські історії дедалі частіше шукають шлях до міжнародного глядача. І тепер цей шлях став коротшим.